Wednesday, September 12, 2012

6-9 вересня на кримському узбережжі Чорного моря відбувся черговий діалог "Загоєння минулого". На кримському півострові пліч-о-пліч мешкають представники різних культур, етносів, які постраждали від історичної несправедливості, у тому числі насильницькі депортації, голодомори за сталінських часів Радянського Союзу.

18 учасників взяли участь у чотириденному діалозі, зорганізованому Основами свободи та її кримською командою "Клубу молодих лідерів" за підтримки програми "Церква в дії" ("Керк-ін-акціє") міжцерковної організації ICCO (Нідерланди). Фасилітаторами діалогу були Діана Дамша (Румунія) та Олена Кашкарьова (Україна).

Одна з учасниць Діалогу, Юлія Кривошїина, ділиться своїм досвідом участі у діалозі.

Давно підозрювала, що секрет нашого світу - у любові.

Семінар-діалог "Загоєння минулого" - це лише підтвердив. Я точно не знаю, що було правильним зрозуміти там... проте я відчула, що я можу бути щирою у цьому оточенні. І навіть якщо я розуміла, що мої слова можуть когось образити, вони були правдою. Правдою, яку замовчувати я вже вважала неправильним.

Я дуже вдячна дівчині - кримській татарці, яка розповіла мені особисту історію, сповнену її болем. Я одночасно відчувала її біль і... байдужий стан людини, яка його завдавала їй. Бо частково її історія стосувалась і мене.

У якусь мить життя для мене стало досягненням, що я вже не кажу про кримських татар поганого. Зараз взагалі соромно, що думала так про них. Сподіваюсь, що Бог пробачить мені.

Я довго розмірковувала над тим, як я можу добре ставитись до них, бо дорослі навколо мене кажуть те і те... Але на семінарі-діалозі "Загоєння минулого" я зрозуміла, що минуле настільки двоїсте. Можна прийняти один бік, можна інший - і на кожному з них можна відчувати себе ображеним, вимагати пробачення... пояснювати відсутністю любови сьогодні.

А можна пробачити. Більше з минулим нічого не можна вдіяти.

Так, це з одного боку так було страшно. Я відчувала величезну стіну, що я не можу пробачити, у моєму маленькому серці стільки незрозумілого і важкого "мотлоху".

Зараз я вийшла на дорогу до нового розуміння.

Я вдячна дівчинці N, з якою так здружилась за останні півтора роки - вона стала частиною мого життя, запрошувала до себе у свою кримськотатарську родину... розповідала про свої справи та турботи. І лише через рік я стала її приймати по-справжньому. Вона зламала мою стіну. Діалог допоміг мені її зрозуміти, якщо одна кримська татарка - моя близька подруга, та її родина - такі милі і гостинні люди... то по відношенню ДО КОГО у моєму серці тягар?

Я відпускаю її.

У мене з’явилось бажання зрозуміти проблеми, з якими стикаються кримські татари сьогодні, допомогти їх подолати. Я не бачу себе на чийомусь боці. Я просто розібралась у собі і побачила, що не маю причин бути байдужою у своєму ставленні до них.

Юлія Кривошеїна,
учасниця семінару-діалогу "Загоєння минулого" у Криму 6-9 вересня 2012 р.

All content on this web site, unless otherwise indicated, is licensed under a Creative Commons Attribution CC BY-NC-SA 3.0 License 2019